Однак я не про море, а про те, як туди можна потрапити самостійно, не резервуючи авіаквитки і не нудьгуючи цілодобово в туристичних автобусах. Я — про особистому транспорті, який, як показав мій особистий досвід, чудово справляється з головним своїм функцією засобу пересування і, що найприємніше, володіє масою переваг порівняно з іншими видами переміщення в просторі.
Плюсів багато.
Найголовніший — свобода пересування. Їжу — куди хочу, скільки хочу і як хочу. Побачив щось цікаве (а цього цікавого — про-го-го!) — зупинився. Під'їхав ближче. Оглянув. Обнюхав. Ствердив, нарешті, з різних ракурсів. І поїхав далі.
Друге — платити потрібно тільки за бензин і дороги. Так, автостраховка — само собою, але зате завантажуй багажу — скільки влізе (і пропустить митниця), забирай всю сім'ю і не парся, що тобі потрібно платити за додатковий багаж і місця.
Третє — в машинці, при нагоді, і заночувати можна. На стояночке, в кемпінгу. Та Бог з ним, навіть на узбіччі, на худий кінець (хоча цей варіант не для Європи). А літак або автобус вивантажать вас за місцем прибуття і...
І знову — свобода пересування. Набридло гріти тил в Істрії — давай в Далмацію. Приївся Дубровник — гайда в Спліт.
Так, можна взяти машинку і напрокат. Заплатити за оренду пару сотень євриків. І за бензин, само собою, якщо не вистачить споконвічного «повного бака». Плюс страховочка. Відчутно.
А адже ще заблокують рахунок на картці. Не весь — але чималу суму. Та ще піди звикни за короткий відпустку до чужої машинці, коли ти не перегонщик або не водій таксі. Та у чужій країні. Так, на вузьких вулицях і при русі, як на Мінської кільцевої. Коротше, звільніть — вже краще на своїй.
Отже, вирішено — їдемо на своїй машині. З чого почати і що потрібно передбачити?
Перше — прорахувати маршрут. Є така чудова штука — Google.maps. Тобто «карти Гугл». Побудувати маршрут там — пара дрібниць. «Забиваємо» у верхнє ліве поле своє місто, клацаємо значок «побудувати маршрут», вносимо кінцеву точку — і о диво! Нам підносять готовий маршрут на тарілочці з блакитною облямівкою.
Але Гугл — Гуглом, а в дорогу обов'язково потрібно взяти навігатор зі свіжою версією Навителя або I-Go, або, на худий кінець, смартфончик з закачаної Maps.me. Без цих корисних речей не те що неможливо доїхати, але як-то задоволення від поїздки не те. Потрібно постійно звірятися з картами і напружено стежити за дорогою, звіряючи покажчики з маршрутом. А вже в місті і зовсім біда: в Європі рух куди щільніше, ніж у провінціях Росії або Білорусі.
З мого досвіду I-Go видався для Європи більш пристосованим, а його нагадування кшталт «Ви перевищуєте допустиму швидкість» вельми своєчасними і доцільними.
Друга. Техстану машини. Перевірте всі. Так, в Європі все лагодять, але все це коштує копійку. Так і сервіси не на кожному кілометрі стоять. Особливо в горах. Заміна олії, свіжа гума, антифриз, склоомивача, гальмівна рідина — коротше, перевірте все, що можна. Включаючи люфт у рульовому і гальма. На висоті метрів під тисячу над рівнем моря при крутих хорватських віражах ви не раз згадаєте добрим словом свою передбачливість. Ще раз: гальма, рульове і гума повинні бути в ідеальному стані! Це аксіома. Ще — ручник. Бо парковка в хорватських прибережних містечках іноді досить специфічна, і машина ніч може стояти на ухилі градусів тридцять...
Третє. Страховка на авто, або так звана «зелена карта». Обов'язкова. Без неї не пропустять ні шенген-країни, ні Хорватія. Краще брати на місяць, бо у півмісяця відпочинку можна і не вкластися. Різниця в ціні буде не катастрофічною.
Далі — віза. Ідеальний варіант — багаторазовий шенген. Тоді ніяких додаткових віз не знадобиться. Хорватія в шенгені не складається, але цей самий шенген дуже поважає і пропускає за їх візі всіх бажаючих. Одноразова віза не піде — адже вам ще повертатися. Можна добути і хорватську візу, але от біда — на своєму авто все одно доведеться їхати через країни шенгену, а значить, однією хорватської візою ніяк не обійтися.
Так, залийте повний бак до перетині кордону з Польщею, якщо їдете через неї (а це оптимальний варіант для жителів Європейської частини Росії). Чес-слово, навіть «дешевий» (для Європи) польський бензин (або дизпаливо) в євро з гаком б'є по кишені. Куди приємніше заправлятися в Росії чи Білорусі за половину ціни. До речі, навіть у Східній Європі немає поняття «92-й бензин». Тільки 95 і вище...
І нарешті, комплектація авто — аптечка, знак аварійної зупинки, світловідбиваючий жилет (треба, хоча всі ці речі, швидше за все, у вас не запитають). Для дітей до 12 років — обов'язково дитяче крісло або бустер. І ще — таким діткам не можна сідати на переднє сидіння, щоб у разі чого не вбило подушкою безпеки.
