Бабуся сказала: "Запам'ятай, ти іще наплачешся. Немає нічого гіршого, ніж жити з чужими людьми". Мама тут же її підтримала: "Чого тобі з нами не живеться, так і не знайдеш ти нічого! Кому потрібна жінка з немовлям на руках!.."
Але я з дитинства погано слухалася батьків і чомусь була впевнена, що правда на моїй стороні і мені пощастить.
Насправді на руках у мене був не немовля, а чотирирічна дівчинка, яка до того ж ходила в дитячий сад. Про що я в першу чергу і сповіщала допитливих бабусь, чиї телефони знаходила в газеті безкоштовних оголошень. Це був перший, найважчий, але по максимуму ймовірний шлях знайти житло. Кожен день я бігла у відділення газети, купувала, переглядала і кидала в ящик талончик із замовленням. У 99% випадків ті, кому я дзвонила, виявлялися фірмами, що займаються складанням та орендою квартир. Це, звичайно, здорово, але... Тут були свої "але".
Оскільки спочатку я шукала не квартиру, а кімнату, то посередники просили 100% від вартості угоди. Адже 50% - це дуже мало, якихось 30-40 доларів. Правда, ці помічники потім все-таки напружувалися, шукали варіанти і ходили на перегляд разом із замовником. Це, до речі, теж дуже добре для самотньої жінки. Ті ж, хто пропонував заплатити лише 300-600 рублів, як правило, відразу запевняли, що у них вже є саме те, що я шукаю, та ще купа схожих варіантів, тільки приходьте, платіть і беріть списочок. Списочок вони і справді давали, але якийсь дивний: за одним телефонами ніхто не відповідав, по іншим казали, що вже давно все здали, а за третім нічого здавати, принаймні в найближчу п'ятирічку, не збиралися.
Хто дзвонить по оголошенню?
Що стосується моїх квиточков, справно відправляються в ящик, то вони давали абсолютно несподіваний результат.
Незважаючи на те що в оголошеннях було чітко вказано місце, де я хочу жити, мені пропонували зовсім інші райони.
Мені дзвонили чоловіки і голосом особи кавказької національності пропонували перебратися до них, надаючи в моє розпорядження окрему (!) кімнату. Один доброї душі громадянин, почувши про те, що у мене є дитина, чомусь неймовірно зрадів. З ходу заявив, що прямо біля будинку є дитячий садок і - я вухам своїм не повірила! - він готовий сам водити моє дитятко туди щоранку. Приголомшливе, звичайно, пропозиція, але дуже вже все солодко, адже телефонний залицяльник мене ще навіть в очі не бачив!
Не відставали від нього і милі бабусі. У всіх як на підбір були неодружені і дуже гарні сини, племінники тощо. Правда, багато і просто викликалися самі посидіти з маленькою дівчинкою.
Останнє, звичайно, дуже вигідний варіант, але залишати дитя на маловідомого, до того ж літньої людини чомусь не хотілося. У той же час бабульки навідріз відмовлялися ділити територію з нянею, яка повинна була приходити до моєї дитини.
Кімната або квартира?
В кінцевому результаті кімнату я все-таки зняла, але ненадовго. Спочатку все було добре. Двоє стареньких сусідів, він і вона, не родичі, живуть в різних кімнатах. Потім вона отримує житлоплощу, а він усе літо проводить на дачі. Живу одна в трикімнатних хоромах, з дитиною сидить няня, яку при приїзді сусіда називаю тіткою. А ось восени старий остаточно повертається і починає пити. Кілька тижнів поспіль. До нього починають ходити незрозумілі персонажі. Останньою краплею стало те, що як-то на ніч мій сусід забув закрити вхідні двері. Не просто забув, а залишив її розкритою навстіж, змусивши мене прокинутися від протягу.
Загалом, я з'їхала і почала шукати квартиру. Це дорожче, зате там я сама собі господиня, кличу кого і коли хочу. Та й з точки зору особистої гігієни надійніше. Принаймні, можна здерти ванну і лежати в ній, чого не зробиш в умовах комуналки, де живе дід з подагрою.
Коротше кажучи, узагальнюючи все вищесказане, я зробила деякі висновки, якими хочу з вами поділитися.
Висновки
Якщо жінка одна з дитиною хоче зняти житло, то треба напружитися і віддати перевагу окремій квартирі, тому що:
- Ви не будете залежати від сусідів. Вам не потрібно підлаштовуватися під чужих людей, викроюючи час для себе на кухні, у ванній кімнаті. Гостей теж можна наводити тоді, коли вам потрібно. Те ж саме стосується і няні до дитини, гувернерів або вчителя. Я не кажу вже про прихід в будинок чоловіка.
- Для дитини дуже важливі елементарні санітарно-гігієнічні умови. Навіть якщо свою кімнату ви зможете утримувати в пристойних умовах, то місця загального користування навряд чи. А регулярно полірувати ванну, віддраювати підлогу і чистити туалет (за чужими, а інший раз не дуже охайними людьми) - не найприємніше заняття.
- У деяких зручності вам можуть просто відмовити сусіди. Так, наприклад, телефон може бути тільки загальний і стояти в коридорі, що вже неприємно. Непотрібні речі прибрати з кімнати можна тільки з дозволу господарів, але зазвичай прибирати їх нікуди, а витягнути на смітник силоньок не вистачить.
- Не останню роль відіграє і безпеку, яку ви повинні забезпечити собі і дитині. Міцна вхідна, а також добре зачинені двері у вашу кімнату, відсутність сусідів-алкоголіків і часто візитних їх друзів - все це дуже важливо.
Мабуть, єдиним плюсом проживання в комунальній квартирі може бути мрія про те, що коли-небудь вам вдасться придбати ці апартаменти. Якщо ж це не входить у ваші плани, то витратьте час і трошки більше грошей, але знайдіть собі і дитині пристойну однокімнатну квартиру.
