Боже! Як я люблю шити, в'язати, вишивати! Чому ж у мене тільки дві руки, а в добі всього 24 години? Стільки хочеться всього встигнути, спробувати поекспериментувати! А крім того, є ще й улюблена сім'я, хороша робота, домашні клопоти... Ловиш кожну вільну хвилинку і втілюєш її творчість. Дуже багато запитують: "Коли ж ти все встигаєш?". Зазвичай я просто стенаю плечима, а на ділі все відбувається приблизно так.
Сьогодні понеділок. Втомилася на роботі. Початок тижня завжди важко дається. Але, швиденько залагодивши домашні справи, мимоволі дивлюся на годинник. Вже 20:00, у мене є 40 хвилин, щоб присвятити їх своєму улюбленому заняттю - вишивці. З нетерпінням беруся за голку з ниткою, і побігли стежочки: один, другий, третій... Схема на восьми аркушах, більше половини вже втілено на канві - цьому маленькому шматочку чудовою матерії! Яку вже за рахунком тиждень я корплю над своєю роботою? Здається, більше місяця, але час - зовсім не головне, головне результат! Ось і мої 40 хвилин пролетіли як "птах-трійка": треба і мені летіти купати улюблену донечку, укладати її спати, а потім готуватися до завтрашнього робочого дня. Можна б ще посидіти годинку повишивати, але сил вже не залишилося, до подушки б доповзти...
Вівторок. 5 ранку. Моєму маленькому жайворонка явно не спиться. Ох, як мені хочеться спати! Могла б ще 1,5 години поспати, але донька вимагає взяти її на руки і включити мультик про слона. "Радість моя! Які мультики! П'ять ранку! Слон ще спить! Тільки не кричи так голосно, а то не тільки слон, але і всі сусіди прокинуться. Слон так слон, але спочатку горщик". Поки сидимо на горщику, я встигаю перегорнути куплений на вихідних журнал. Прочитати не встигаю, так як доньці теж цікаво ознайомитися з його змістом. Ранковий туалет зроблений, можна і подивитися мультики. Так... Спати мені вже явно не хочеться. До роботи ще час є, а валятися в ліжку не люблю. Здається, у мене вчора залишилася висмикнута ниточка 2130 ДМС, зараз я її дошью. Крильце від лебедя треба закінчити.
Краса! Вишиваю - насолоджуюся! Своєрідна ранкова зарядка для настрою. Свою ниточку я вже вишила, взяла іншу. Як здорово, що вхопила з ранку трохи часу, незважаючи на те, що можна було поспати і довше.
Увечері довго поралася на кухні, потім прибирала, так і донька ніяк не хотіла засинати в свої 21:00, через що мені довелося скрізь погасити світло, нібито "мама і тато вже сплять, і тобі пора, дитинко", але цей номер не прокатав, і дочка щосили сама себе розважала, стрибаючи в ліжечку і ладу пики в дзеркалі... Тут вже не до вишивки. Гаразд, візьму спиці. Буду в'язати під неяскраве світло телевізора на дотик. Добре, що стаж в'язання вже великий, і можу в'язати, не дивлячись. Поки дивилася "новини" і нишком в'язала, дочка заспокоїлася. Треба сходити подивитися на результат сутінкових танців. Ну от, так і знала, памперс валяється на підлозі, штани від піжами, вивернуті навиворіт, висять на бортику ліжечка, ковдру зім'ято, подушку взагалі складно знайти. А де дитина? А ось вона! Забилася в куточок, обійнявши подушку і виставивши голу попу. Одягаю дитину, поправляю постіль. Всі. Пора і мені спатоньки, завтра рано вставати.
Сререда. Ранок обійшлося без несподіванок, а на роботі зависла в рукодільних форумах. Які ж дівчинки розумниці! Як швидко вишивають! Які роботи! Масштабно! Чудово! Я теж хочу таке вишити! І це! І ось це! Скільки вже позицій у списку моїх "хочушок"? Мда... До пенсії б осилити...
Увечері, тільки впоралась з домашніми клопотами і взялася за свою улюблену вишиванку, подзвонила подружка, почала ділитися своїми проблемами . Хороша подружка, дружимо з нею давно, хочеться її вислухати і допомогти чимось, але і вишивку відкласти не можу. Так і сиджу, притиснувши до вуха телефонну трубку і вишиваючи. Поки базікали, вже добру частину лебедяти вишила. Потім тільки спина затерпла від скособоченного положення. Благо, що донька ще в цей час не чіплялася, а з татом грала.
Четвер. В дитячому садочку сказали, що скоро буде ранок. "Ранок? Як ранок? Треба ж дитину чепурити, стало бути щось пошити ексклюзивне, терміново!". Починаю перебирати матеріали, наявні вдома. Цей не підходить, не подобається, цей темний, до цього фасон не придумується... Ось! Знайшла! Ідеально! Відразу і фасончик на розум прийшов, а якщо ще й вишивку стрічками додати, то буде просто приголомшливо! Де у мене викрійка була? Кілька хвилин - і сукня раскроено! Тепер можна творити стрічками! Тут трояндочка, тут ромашка, тут можна прикрасити намистинками, а ось це ідеальне місце для гілочок і листочків. Поки вишивала, донька не відходила ні на крок. Всі принюхувалася до квіточкам, думала, справжні.
П'ятниця. Ранок. Ледве прокинулася. Ще б! Допізна сиділа вишивала стрічками, навіть палець захворів. Чоловік бурчить: "Нормальні люди сплять спокійно вночі, а ти вышиваешь. Хвора рукоділлям". Точно хвора! Десь чула фразу "Невиліковно хворий фанат рукоділля" - це про мене.
Вечір. Намагаюся зібрати воєдино деталі вчорашнього сукні. Тільки розклала свою стареньку ножну "Чайку", як донька тут як тут! Сидить, колесо накручує. "Ні, дорогенька! Це моє! Іди з татом книжки читати!". Дочка дивиться на мене таким поглядом, ніби я з ялинки впала: "що ти мама, які книжки, тут же техніка, пальцем поколупати треба!" - саме це читається в її погляді. Під бурхливий протест і шалений обурення зсовую її зі стільця і починаю дошивать сукню. Ще трохи, ще трохи - і готово!
Субота. День. Моя маленька розбійниця заснула. Спочатку потрібно поїсти, поки ніхто на тобі не висить як мавпочка і не вимагає спробувати шматочок з моєї тарілки, а потім можна і повишивати. Яке щастя спокійно сидіти і вишивати! Ніхто тебе не смикає, не просить попити, пограти, пописати, почитати. Тиша. Всі мої домашні мирно сплять. Як можна багато зробити за цей час. За цю пару годин закінчую лебедя. Починаю вишивати очерети... Хто сказав "кака"? Вишивка стрімко відлітає в бік і я вже біжу до дитини, який прокинувся і проситься на горщик.
Вечір. Як добре, що завтра не треба йти на роботу! Я не кажу, що не треба рано вставати, так як все одно доведеться, тому що маленькому жайворонка знову захочеться дивитися мультик про слона або про Чебурашку, що, в принципі, не так важливо. Зате можна довше посидіти з вишивкою. Все-таки як багато вже зроблено, і як шкода, що ще так далеко до кінця!
Неділя. День. Все таки здорово, що у мене два вихідних! За ці два дні встигаєш вишити більше, ніж за весь тиждень уривками. Завтра понеділок, і вся тиждень повториться спочатку з можливими варіаціями.
Вечір. Скільки справ потрібно переробити, приготуватися до початку робочого тижня, а скільки планів ще в голові: як прикрасити квартиру до Нового Року: вишити чи чобіток для подарунків, чи достатньо намалювати плакат з привітаннями до Нового Року, який костюм пошити дочці на свято - феечки або сніжинки ... всі...всі... спати... А вночі мені насняться різнокольорові сни, де моя маленька донька в новому ошатному платті бігає по березі ставка, в якому плавають мої вишиті лебеді, а я мирно сиджу в кріслі, довязывая собі светр, а в моїй голові вже будуються плани щодо Нового Року...
