Для когось відпочинок — це всесвітньо відомі курорти або нікому не відомі готелі, але особисто для мене немає нічого приємніше, ніж відпочинок на дачі. Так і цього літа не обійшлося без такого відпочинку. Цілий місяць ми з дитиною насолоджувалися тишею і співом птахів, відпочивали від міської суєти. Як чудово, коли можна залишити всі свої проблеми десь далеко-далеко, у тому шумному і суєтне місці, під назвою місто і з головою поринути у відпочинок на природі. Немає нічого краще, ніж весь сонячний день провести на вулиці, купаючись, граючи і загоряючи.
Моїй доньці всього рік, і для неї це був перший виїзд з дому так надовго, та ще й на природу. Спочатку я переживала, як ми з нею можемо пристосуватися до дачного життя. Виявилося все не так страшно. Минуло якихось три дні, і ми перетворилися на повноцінних дачниця.
Особливо цікавих подій за цей місяць, звичайно, не сталося, але це за мірками дорослих, зате маленький чоловічок зробив безліч відкриттів.
Перше купання у річці — хіба це не прекрасно?! Починали ми з малого. Налили невеликий басейн і пускали в ньому іграшки, потім самі сиділи в ньому, але, правда, зовсім недовго. Через пару днів тато привіз нам великий надувний комплекс — його ми освоювали тиждень. А вже потім, після певної підготовки, наважилися і на купання в річці. Подія була, звичайно, радісне для всіх. Дитина була в захваті! Після цього вона сама нас вела на річку за першої ж можливості.
Навряд чи в місті можна побачити їжачка, хіба що в зоопарку, а на дачі це цілком реально. Цей лісовий мешканець оселився у нас під будинком і виходив гуляти чи не кожен вечір оглядав свої володіння! Ось за цим заняттям ми його й побачили перший раз. Донька не зводила з нього очей, і разом ми прогулялися по його звичайним маршрутом: доріжка вздовж будинку — поворот на лужок перед будиночком — огляд яблунь і кущів малини — поворот — обстеження гаража — шурхіт у кущах чорної горобини — перетин всіляких грядок — таємне притулок під будинком. Після нашого знайомства з настільки цікавим сусідом ми вирішили йому залишати їжу. Треба ж чимось його віддячити за охорону будиночку і ділянки! Він у боргу не залишився. Раніше до нас часто заходили сусідські коти та кішки, але одного разу ввечері ми спостерігали, як наш їжачок прогнав сусідського кота. І більше вже цей кіт у нас не з'являвся.
Ще до нас прилітали сороки, і малятко і цікавістю за ними спостерігала. А краса метеликів її привела в повний захват. Справжнім відкриттям для моєї дочки було те, що ягоди ростуть на кущах. Кущі порічок привертали її увагу зі страшною силою. Щодня вона ходила ними милуватися, але зірвати ягоди аж надто хотілося. Так і мамі доводилося їсти їх щодня. Що не зробиш, аби догодити дитині.
Пісочниця, одне з улюблених місць для ігор, належала тільки їй одній. Тут донька готова була сидіти за півдня. Як добре, що поруч нікого немає, хто може забрати іграшки або зламати пасочки. Другу половину дня вона присвячувала збору камінчиків, яких на дорозі було величезна кількість. Тепер ці камінчики можна знайти скрізь — удома, в кишенях її одягу і не тільки її. І у мами, бабусі і навіть папи.
Без друзів світ, напевно, був би не такий цікавий. Моя мала теж так вважає. Вона дуже товариська і компанійська дівчина. І завдяки цьому змогла подружитися з сусідськими хлопчиками і дівчатками. Вони, звичайно, трохи старший за неї, але це не стало перешкодою для спільних ігор і розмов. Як же цікаво обмінюватися камінчиками і ягідками горобини один з одним! Ні одна прогулянка не обходилася без цього. А ще цікавіше, коли всі ці скарби знаходяться у тебе. І не тільки ті, які ти сам знайшов, але ще й ті, які подарували друзі.
Ми щодня ходили в гості. Ми познайомилися з ландшафтним дизайном всіх сусідніх ділянок. І кожен був дуже радий приймати нас в гостях.
У місті все поруч. Вийшов з дому, п'ять хвилин — і магазин. А ось на дачі до найближчого магазину треба йти хвилин 20 або 30. Для нас з малою це був справжній похід. Для неї було все не так складно, як для мами. Вона просто сідала в свій дитячий велосипед і кермувала, а от мама спочатку збиралася, брала перекусити і попити в дорогу, а потім ще все несла в одній руці, а іншою везла дитину. Дорога до магазину і назад займала не менше години. Похід не буває без привалів. Так їх у нас було два чи три, все залежало від настрою.
Найяскравіші враження — це очікування гостей. Кожну п'ятницю ми з дочей готувалися до зустрічі. На жаль, робочі дні такі довгі, а дорога така довга, що гості приїжджали надто пізно, і дівчинка вже спала, але зате вранці її завжди чекав приємний сюрприз у вигляді тата, бабусь, дідусів і купи іграшок та солодощів. Вона була щаслива. Цілі вихідні вони не випускали її з рук — грали, гуляли з нею.
Ось так відпочинок на дачі може принести масу позитивних емоцій та відкриттів. Адже тут стільки всього цікавого, стільки місця для фантазій, величезна кількість свіжого повітря, ціла річка води... І все це належить тільки тобі!
