Ми довго зріли і нарешті дозріли до поїздки в наметове містечко нашої Батьківської школи, на берег Чорного моря, недалеко від Анапи, в заповідну зону під назвою Великий Утриш. Ми там вже були, і в самій Анапі, і в гості до наших друзів зі школи приїжджали, дивилися, як вони там живуть. Так що, куди їдемо, ми знали.
Поїхали, як завжди, на машині. Це вже шосте наше автомобільну подорож. Доїхали відмінно і дуже швидко! Хоча по дорозі проїхали 4 грози! Вже не знаю, хто кого наздоганяв :-). Доїхали ми за 20 годин з усіма зупинками, перекусами і прогулянками по полях з соняшниками. Запорука успіху - планувати поїздку "в ніч". Ніч - це особливий час! На дорозі немає великовантажних машин, не ремонтують мости, немає заторів у містах, які проїжджаєш по дорозі. Ну і, звичайно, чого вже там приховувати - ні доблесних працівників дорожньої інспекції під кожним кущем ;-).
У підсумку приїхали ми в 8 вечора в Утриш, човен до місця вже не ходить, і нам довелося пехом тягти нашу ношу туриста по камінню близько 3 км. Виявилося дуже навіть реально і зовсім не важко.
Впоралися ми відмінно, навіть Макс дійшов до місця сам. Ще й допомагав зрідка спустошувати сумки з фруктами та печивом. Прийшли ми в табір якраз до настання темряви. Тобто можна сказати встигли. Але! Намет поставити ми вже ніяк не встигали, не маючи досвіду встановлення наметів з кудлатого 198-якогось року. Але наші чоловіки почали копирсатися нашої величезної, високою, двокімнатної, 3+3 наметом. А в підсумку просто надули надувні ліжка і лягли під відкритим небом спати, сподіваючись, що п'ята гроза - це вже просто непристойно.
Ось він - Утриш у всій красі! Вид сильно зверху на нашу лагуну
Фотка нашого місця дислокації :-). Майже все видно. І намет, і 2 столу по краях від намету, і наше улюблене дерево. А-а-а! Ще був гамак! Все було дуже зручно, нам у спадок від попередніх мешканців дістався стіл і лавки, дерева там просто спеціально для зручності людини росли. І не забудьте, якщо поїдете відпочивати до моря, тент і ліхтар. Зручний, великий ліхтар, Икеевскую підвісну штучку з поличками і саші з кишеньками. Це суперудобно!
А ось так ми облаштували дерево корабельним канатом. Вийшли ліани для наших діток-мавпочок!
Часто припливали баклани. Так вони пірнають класно! Макс приклад брав! Коли пірнав надовго, говорив, що він баклан ;-). На третій день до нас у табір прийшов єнот. І приходив потім ще 2-3 дні, з'їв весь цукор, у кого він був, все солодке. Потім "начальство" сказало, що небезпечні такі відвідувачі в таборі, тим більше, ночами: і ми його попросили піти.
Приходив до нас богомол.
Приповзав жук-носоріг.
Часто заходили на вогник їжачки. Великі і маленькі.
Навіть морські гості у нас були! Попався в мережі осетер. Маленький ще. Показали осетра усім діточкам і відпустили його з миром в море.
В один із днів ми поїхали в Геленджик. До дольменів. Я хотіла туди цілий рік, з моменту, як ми приїхали звідти в минулому році. Яка там енергетика! Недарма дольмени старше єгипетських пірамід. Це дійсно просто неможливі, незрозумілі враження... І я знову туди хочу...
Центральний дольмен - Рік Яру.
Їздили і на водоспади, а як же без них? Ось тільки до Чаші любові в цей раз не дійшли. Ну чому в добі тільки 24 години? Проїжджали Новоросійськ. Ось вже дійсно місто-порт! Видовище дуже цікаве!
З дозвіллям там взагалі все було просто першокласно! Грали в настільний теніс і волейбол. Вечорами - гітара, вогнище, зорі, шум прибою... Все, як годиться. Дітки наші середні, ті, яким від 10 і вище, організовували своє вогнище, зі своїми іграми, своїми бесідами. Були у нас і свята. Раз в тиждень - абсолютно точно. Адже дітей в таборі багато, всі вони творчі натури, а приводів - хоч відбавляй! День народження, звичайно, найчастіший привід. Був у нас і свято цирку, і свято веселки. І інсценували казку Пушкіна.
Оскільки ми їхали до природи, ніяких іграшок з собою не брали. Цілеспрямовано не брали. Природа, і тільки вона. І яка ж була радість мого сина, коли після свята веселки залишилися фарби, кисті і папір! А якщо є фарби - то можна намалювати все, що завгодно. "Що нам коштує будинок побудувати? Намалюємо - будемо жити!" Ось мій художник і приступив. Творець! Показувати всі шедеври дуже довго. Покажу, на мій погляд, найцікавіші. Намалювали салют - кричимо " ура! Намалювали свічку і тут же співаємо пісеньку: "Гори-гори ясно". Ну а потім в хід пішли і каміння, і руки, і спини...
З побутом виходить теж все просто. Прати в море - суцільне задоволення! Притиснув камінчиком і відпочивай. Море все випере саме :-). Ніяких миючих засобів! Посуд сполоснути - пару хвилин, та й є на спеці не особливо й хочеться. Митися ми ходили на водоспадик. 15 хвилин від табору. Водичка холооодная, бодряяящая! Краса!
По дорозі в лагуну від водоспаду - такі краси!
А які різні, але всі дуже гарні там заходи :-).
І з медичної точки зору все передбачено. Найкращий лікар - море! Нежить наздогнав - носик в море полоскати! Щось кашляется? На теплі камінці можна лягти і такими ж зверху прикритися. Прогрів - вищий клас! Вушко захворіло? Той же гарячий камінчик прогріє і вушко :-). А про ранки-ссадинки я взагалі писати не буду. Всі ми знаємо дезінфекційні властивості моря. Сама на собі випробувала це чудо!
Але ось настав час їхати. Шкода. Дуже шкода. Два тижні - це дуже мало з одного боку, але і такий відпочилою я не відчувала себе і після місяця відпочинку на морі. Хоча менше, ніж на місяць я на морі не їздила. Все-таки відрив від цивілізації, від суєти дає дуже багато. Я зрозуміла те, що я впевнена, я не зрозуміла б ніде... Цей досвід безцінний, це неможливо описати, це треба пробувати. Скільки я чула історій про такому дикому відпочинку, таких різних, але завжди позитивних. Але свої відчуття - вони особливі. Я відчула природу. Дійсно, природу-мати! Тепер ми однозначно вибираємо для себе такий відпочинок! Приєднуйтесь ;-).
