Жив-був чудовий хлопчик Ванюша. Він був маленьким, але дуже сміливим. І звичайно ж, у нього була мрія: стати справжнім лицарем. Таким же відважним, як в історіях, які розповідала мама перед сном. Ці історії Ванюша слухав дуже уважно і уявляв себе одним з лицарів.
В один прекрасний літній ранок, поклавши в сумку саме необхідне в дорозі (вода, печиво, серветки) і сівши в машину, мама, тато і Ванюша вирушили в подорож. Була чудова погода, а з вікна машини — прекрасний вид. На гірському серпантині закладало вуха, ніби знаходилися не в машині, а летіли в літаку.
Довго чи коротко вони їхали, а приїхали в чудове місто Судак. У той самий місто, де знаходиться єдина генуезька цитадель, що збереглася в Криму. А вона розташована на конусоподібній горі, стародавньому кораловому рифі.
Генуезька фортеця неприступна, з двома ярусами оборони. Нижній з них являє собою зовнішню масивну стіну. Стіна укріплена бойовими вежами і комплексом Головних воріт. Верхній ярус складається з Консульського замку та башт, з'єднаних стіною, а також комплексу Дозорної вежі на самій вершині.
Ванюшу переповнювала радість і захват. Адже перед ним стояла і красувалася старовинна фортеця, та сама, в якій проходили лицарські битви.
І ось вони зайшли у ворота. Захоплювало дух, адже все можна було помацати руками, переконатися, що все справжнє.
На території фортеці запропонували надіти кольчугу. Ванюша з радістю погодився. Яке ж було його здивування, коли ще й у руки дали справжній арбалет!
А потім і важкий лицарський меч.
Взявши його, Ванюша вимовив: "Я справжній лицар!"
Гордо і величаво ходив Маленький лицар по фортеці, оглядаючи всі її куточки, як би обходячи дозором.
День пройшов дуже швидко, але залишилися незабутні враження. І головне — тепер Ванюша знає, що мрії — збуваються, якщо дуже вірити.
