Я - герой. Тому що здійснюю подвиги. Цього літа я вивезла своїх синів на море. І не в яку-небудь за кордон, а в наш Краснодарський край, під Туапсе. Екстрім ще полягав і в тому, що мої хлопці досить малі: Сіні - 3,5, а Кеші лише півроку. Коли я готувалася до поїздки, родичі крутили пальцем біля скроні. Ну вже, яка вродила.
Будучи старанною мамою, я зовсім не хочу все своє життя присвячувати дітям. І вважаю свій егоїзм здоровим. Інакше на старості буду кричати на улюблених діток: "Та я на вас все життя угробила, а ви!" :) Саме тому я як би відсторонено досліджую дитяче життя і насолоджуюся її пам'ятками. Тобто намагаюся скрасити свою материнську долю.
Одним з моїх відкриттів став знайдений в Інтернеті якийсь батьківський клуб. Задумка його проста і геніальна - створити такий простір на МОРЕ, де в певні заїзди будуть відпочивати вагітні і сім'ї з дітьми. Ми приїхали в перезмінок, тому народу було небагато. Були ще три матусі з дітками близько року, і два підлітка. Зрозуміло, папи відсутні: хтось же повинен працювати. Глава сім'ї, як показує практика, приїжджає під кінець відпочинку, коли туга за родиною стає нестерпним.
Не знаю, як це вийшло, але моя московська суєта, тривога чогось не встигнути і бажання отримати все по максимуму змінилися безперервним подієвим рядом. Коли закінчувалося один захід, тут же починалося нове. Головну ноту задавала організатор клубу Олена Орловська. Рано вранці під її керівництвом ми робили жіночу латиноамериканську гімнастику INBI "Набуття тиші" (може, в цьому причина?). Вдень проходили елементи тілесно-орієнтованої техніки. Нам, тільки що народили, це було просто необхідно.
На третій день нашого перебування приїхала унікальна тітонька з Краснодара, яка, вчить грати на гітарі за 3-4 дні по своїй авторській експрес-методикою. В кінці навчання - підсумковий концерт. Так-так, я граю "Неаполітанську колискову" і "О, голубка моя". Стиль - спірічуелс. Друзі, не смійтеся! Головне - з душею. Коли офіційно почалася програма, приїхала психолог Ольга Грибкова. Вона проводила заняття з дітьми (наприклад, вивчення трьох мов одночасно) і семінари для батьків за автодидактике. Крім того, приїхали справжні (!) мандрівні (!!!) барди Наталя та Андрій Патокины, які 6 років тому покинули свій будинок в Єкатеринбурзі, і досі ніяк туди не повернуться. Так вони і подорожують по матінці-Росії, співають свої пісні, дорослі та дитячі. До речі, вони були з трьома дітьми, молодшому - рік, найстаршому - 14. Вражає? Патокины не тільки співали біля вогнища, волаючи до голосу "внутрішнього дитини", але й малювали з нашими різновіковими дітьми (до того моменту приїхали сім'ї ще три-чотири). Вечорами ми пили домашнє вино, слухали гітару і грали в "Мафію". Азарту, емоцій - вище даху!
Іноді ми робили вилазки. Їздили на водоспад, дивилися дольмени, ходили в лазню, стрибали в аквапарку. Вдень мої синочка одночасно спали (такого ще не було!), а я, не повірите, сама малювала. Або читала. Або базікала з іншими матусями. Так я провела півмісяця. Під кінець підтягнувся чоловік. І відразу ж зібрав команду для волейболу.
Ніякої акліматизації у дітей не було. Звичайно, я їх оберігала: не відразу занурювала у воду, і на сонці не виносила. На всяк випадок заздалегідь дізналася, що там працюють лікарі і є лікарня (не дай Бог, звичайно). По грошах вийшло не дуже-то й дешево - харчування та проживання близько 350 рублів на добу з людини. Дітям - значні знижки. Хтось скаже: в Туреччині можна відпочити за ті ж гроші. А я не шкодую, що побувала тут. Я познайомилася з прекрасними людьми, мені взагалі щастить на людей. І вперше - саме тут - я побачила світлячків...
