В цьому році я вирішила продовжити собі літо і вирватися в кінці серпня з Москви ближче до моря і тепла. Вже й не знаю, як вийшло, що вибір упав на пансіонат "Шексна" в Сочі, але дуже добре все вийшло.
Трохи по порядку. Летіли ми з Москви -рано вранці в суботу. Я, захопившись процесом зборів та пакування валізи, якось і забула прилягти поспати. Глянувши на годинник у другій годині ночі, вирішила, що, власне, вкладатися спати на 3 години, нашвидку покидав усе у валізу, сенсу вже немає, а краще я спокійно, з почуттям, з толком" дособираюсь до від'їзду. Ну а наостанок можна і чашкою кави все завершити. Мій 5-річний син з величезним нетерпінням чекав цієї поїздки, знав, що вранці треба рано їхати в аеропорт. Тому, на мій превеликий подив, прокинувся і піднявся з ліжка буквально протягом однієї хвилини, а справа відбувалося в 5:20 ранку!!! І на його побудку, пам'ятаючи тяжкі ранкові підйоми в садок, я відвела 15 хвилин... Так що у нас утворилося деякий час для неробства в очікуванні таксі. Ось вона, жага мандрів!
Подальша дорога в аеропорт, реєстрація квитків, переліт і трансфер до пансіонату пройшли без пригод і досить оперативно. Хоча, звичайно, дитина мій вже втомився, і півтори години поїздки в мікроавтобусі крутився непосидючим.
Пансіонат зовні сподобався відразу - акуратні будівлі, чисто, доглянуто, багато квітів і зелені. Нас швиденько зареєстрували, видали ключі і попросили трохи почекати співробітницю, яка проводить нас у номер. Ось тут-то і почалися сюрпризи". Точніше, сутність сюрпризу була одна, але ось зіткнутися з нею нам довелося кілька разів, поки ми добиралися до кімнати. Отже, підійшла співробітниця і люб'язно попросила слідувати за нею. Крім мене та дитини з нами була ще одна пара відпочиваючих середнього віку... і головне - і у нас, і у них були досить великі валізи на коліщатках. Так от, нас люб'язно попросили пройти... вниз по сходах на два поверхи!!! Ось тут-то мене і прорвало, вибачте... Остапа, як кажуть, несло.
Я досить категорично заявила, що з такою валізою не має наміру бродити по сходах, не призначений мій організм для перенесення вантажів на великі відстані, а ось валізу якраз призначений для його перевезення на ці відстані, але не переносу. В результаті нас повели "іншою дорогою", як висловилися співробітники пансіонату, а саме - в обхід по вулиці при 30-градусній спеці. Але не тут-то було, на цьому валізно-сходові пригоди не закінчилися. Ми підійшли до входу в наш корпус і... побачили... Драбину! Як мило!!! І тут вже не було можливості обійти цю драбину. Довелося мені дертися з валізою спочатку на один проліт сходів вгору, а потім... на такий же проліт вниз до ліфта! Це ж треба так спроектувати вхід, щоб вже ні за яких обставин не можна було оминути сходів.
Зате побачений мною номер істотно компенсував фізичні зусилля, витрачені на дорогу до нього. Загалом, за красиві очі, чи то через брак звичайних "двійок", нас з дитиною заселили люкс!!! Величезна вітальня з м'якими меблями і штучної "пальмою", точніше, якоюсь хитромудрою березою; спальня, яка при необхідності відокремлюється від вітальні розсувними дверима-гармошкою; велика лоджія з диваном, столом (мені раптом захочеться попрацювати - комфортабельний кабінет з видом на море), з холодильником, чайником і дошкою для прасування з праскою; два невеликих балкона, на одному з яких є сушарка для білизни, а на іншому - набір пластикових меблів; роздільний санвузол з хорошою сантехнікою і великим ванним приміщенням. Одне слово - "люкс". Номер наш був на 5-му поверсі і був звернений у бік моря і "прогулянкової" території пансіонату. Краса, одним словом!
Територія дійсно дуже велика, багато квітів і гарно підстрижених кущів, багато-багато різних видів пальм і кактусів. Є і хвойно-листяний "лісок", де викладені камінням стежки для прогулянок. Щоправда, саме з-за каменів на доріжках потрібно бути дуже уважними і обережними. Мітя разок втратив пильність і з розгону на спускається доріжці впав, при цьому він притискав до живота літровий пакет з соком з червоного винограду. Поки я підходила до звіра дитині, то з деяким жахом уявляла це "криваве видовище". Ан ні! Упаковка виявилася міцною і витримала падіння на неї 20-киллограммового тіла. Так що все обійшлося тільки трохи подряпаними колінами, про яких Мітя через хвилину вже й забув.
І за лесочку, до речі, можна спуститися до моря, якщо не скористатися послугами постійно курсує вгору-вниз мікроавтобуса, або немає бажання йти по асфальтованій дорозі по сонцю. Ми саме по лісових доріжках і добиралися до пляжу, але от назад я категорично відмовлялася підніматися в гору пішки, і ми поверталися на автобусі - рівно 1 хвилина проїзду.
Чесно кажучи, я навіть здивувалася ребенкиному пристрасті скрізь ходити пішки: на пляж і назад угору, вгору на 5-й поверх по сходах... Вдома я за ним такого ніколи не помічала.
Побували ми і в місцевому басейні. Сталося це один тільки раз - власне, ми не для цього до моря приїхали. А пішли ми в басейн якось надвечір, перед вечерею, після того як пройшла сильна злива, і на пляж йти здавалося недоречним. У басейні дві гірки: доросла в основному басейні і невелика в дитячому відсіку. На мій погляд, дитяча гірка дуже "крута": дитина досить сильно розганяється, що не кожному 5-6-річному малюку сподобається. Доросла гірка цілком гідна, принаймні, я з задоволенням прокотилася по ній рази 3-4... Хлорка, звичайно, у воді є, але не у таких вже "смертельних" кількостях - у московському басейні я відчуваю присутність хлорки значно гостріше.
Харчування організовано за системою "шведський стіл" і, скажу, досить непогано. Можливо, що в період загострення літнього сезону можуть бути проблеми з посадочними місцями, але ми з цим не стикалися, завжди знаходили вільний столик, а іноді і вибирали більш підходящий. На обід до мого превеликий подив і, можна сказати, радості пропонують вино і пиво. А ось на вечерю - кефір і йогурт, прям як в будинку пристарілих.
До речі, цей "шведський стіл" особисто мені, точніше моєму шлунку, був дуже симпатичний. Звичайно, я запросто снідаю пластівцями з йогуртом на європейських курортах, але скажу відверто, що вітчизняним сирників, млинців з сиром або звичайного свіжого творожку зі сметаною мій шлунок радів значно більше. Постійно були свіжі фрукти і на сніданок, і на обід, і на вечерю. В якості напоїв пропонували не тільки звичні коли-спрайт, які ми не споживаємо, а компот і нормальний пакетований сік (не хімічна "розлучена").
Є ще і ресторан, і "варенична", кафе-бар на пляжі... але ми туди не заходили, тому що було більш ніж достатньо 3-разового харчування.
Для дітей в затишному куточку на зеленій галявині в оточенні пальм організована невелика спортивний майданчик. Трохи ближче до моря під навісами якихось "плакуча" дерев зробили "казкове містечко": каскад ставків з царівною-жабою і водяним, ведмідь з Машенькою, ціла компанія піратів :... І також є дитяча кімната в одному з корпусів пансіонату, у якій постійно присутня вихователь.
Тепер про море... Воно, звичайно, залишало бажати кращого в плані чистоти, але зате ми двічі за тиждень відпочинку бачили дельфінів, які пливли практично вздовж "буйків"!!! Скажу відразу, заради такої зустрічі можна і пробачити моря багато... принаймні, я можу це зробити. Пляж гальковий, власне, нічого іншого я і не очікувала побачити. Ходити незручно. Причому це незручність відчували виключно дорослі. Мій син спокійно бігав по камінню, дивуючись, чому ж мама постійно пересувається в позі паралізованою каракатиці. Ось для ігор камені дитині не дуже підходили, але він швиденько знайшов на пляжі невеликий "джерело" піску і дуже-дуже дрібної гальки, і надалі постійно бігав туди і набирав пісок для гри.
Але головне для мене - Митя поплив!!! Моя дитина, який вже два сезони категорично відмовлявся входити в море або басейн на курорті, саме в рідному Чорному морі зрозумів, що від плавання, нехай навіть і в колі, можна отримати величезне задоволення. І ось тепер він зібрався ходити в басейн...
На пляжах розмістили якісь новомодні лежаки з козирками, які (козирки, в сенсі) вже в більшості своїй поламані. Так що я вранці до сніданку здійснювала пішу прогулянку до пляжу (і назад, відповідно), щоб знайти ще не зламані лежаки. До моря приблизно 400 метрів по гористій місцевості - прогулянка по ранковій прохолоді доставляла мені величезне задоволення (я взагалі по натурі "жайворонок") і дозволяла хоч якось утримувати себе "в рамках". А хлопчик у цей час грав в номері у своє безконтрольне задоволення.
Ввечері ми гуляли, гуляли, гуляли... Ходили до моря, щоб помилуватися заходом сонця... красиво! Кілька разів Мітя прокотився на веломобиле (10 руб за 10 хв - халява). Можна взяти в прокат і самокати, і електромобілі, а також багато різного спортінвентарю.
За межі території ми вибиралися тільки один раз - з екскурсією в Дельфінарій. Мені було зовсім не хочеться зв'язуватися з місцевим транспортом, тому я і розорилася на екскурсійний супровід. Возили нас у селище Лазаревський в новий Дельфінарій, який відкрився лише цього літа. Подання стандартне: білуха, морж, два дельфіна... "Розігрівають" публіку чотири синхроністки - ось з цим явищем я зіткнулася вперше після Московського і Адлерському дельфінаріїв.
Тиждень відпочинку пролетіла непомітно, ми засмагли, наплавались в солоному морі, я суттєво відіспалася. Звичайно, я не буду пропагувати відпочинок на курортах Краснодарського краю супроти відпочинку в клубних готелях Туреччини, але особисто для себе я не знайшла ніяких принципових недоліків і негативних сторін в даному випадку. Головне - це настрій! І він, цей самий настрій, мене не обдурив!!!
