Трапилася ця історія в відпустку цього літа, куди ми вирушили на початку червня з подругою і ще двома хлопцями. А ми вирушили в один чудовий пансіонат на Азовському морі. Погода була отвратная, кожен день йшов дощ, загалом, туга зелена. Після пари днів рясних узливань (чим ще, цікаво, в таку погоду можна займатися на відпочинку?) в якийсь черговий такий "погожий" день ми вирішили сходити в місцеву лазню. Банька, до речі, ента непогана - велика, з басейном та кімнатою для відпочинку. Прийшли ми, значить, вечерком (темно було вже по повній "південної" - це важливо), познайомилися з господарем лазні, який, отримавши належні бабульки, тут же відбув у невідомому напрямку. Далі почався справжній трилер!
Тільки ми встигли роздягнутися і розбрестися в різних напрямках, розглядаючи неосяжні банні простору, як... вимкнулося світло! Ні, ви не зрозуміли, не в лазні, а на всьому узбережжі!!! Як ми всі дісталися до кімнати відпочинку - краще не згадувати... Якщо я ще коли була в цій лазні і хоч якось пам'ятаю планування, то весь інший народ потрапляв то в басейн, то в парилку, але тільки не туди, куди потрібно. :) Сіли ми всі у результаті в кімнаті відпочинку, відкрили по пивку і сидимо, значиться, чекаємо, коли ж світло включать. Даремно чекали, як виявилося! Треба зауважити, що темно було, як тільки на півдні буває. Незважаючи на маленьке віконце, темрява була прямо-таки липка, і сусіда в десяти сантиметрах (та чого вже там, міліметрах) вже не можна було розгледіти! Дістатися до пансіонату теж не представлялося можливим, тому що, як я вже сказала раніше, світла не було на всьому узбережжі. Хлопці почали, користуючись нагодою (ні, не те, що ви подумали :)), розповідати нам, чого нас чекає далі - мовляв, господар лазні насправді маніяк-вбивця, зараз прийде з сокирою, всіх нас поріже, потім тут же і помиє і тут же і посмажить!!! Хвилин через 20 стан було вже на межі божевілля, в тому числі і у розповідають! На тремтячих ногах самий відважний вирушив до вхідних дверей, щоб закрити ще на пару замків, пару ланцюжків, три клямки, перекрити стільцем і підперти палицею! І ось, практично, в цей же момент з тієї сторони підкрався якийсь маніяк і зі всієї дурі став довбати в двері ногами або сокирою - невідомо. Як кричав закриває двері, можна тільки уявити! Ну а як кричали ми!.. Маніяка прямо таки здуло вибуховою звуковою хвилею!
Ще через п'ятнадцять хвилин дзенькнув телефон (так, я забула, в лазні був телефон місцевого значення) і, піднявши трубку, як по паралельному, можна було слухати розмову двох людей (мабуть, якогось директора з електропостачання на узбережжі і господаря тієї самої лазні). Останні його (господаря лазні) слова були: "Вашу мать, та увімкніть ж ви, нарешті, світло! Я їм хотів гасову лампочку віднести, а вони там, ідіоти, репетують як свині різані! Щас всю баню спалять, гади!"
P. S. В лазні таки ми допарились - світло дали після дзвінка хвилин через п'ять. :))
