Розповідають щасливі мами: Оля і Юля.
Десь далеко, далеко, далеко.... дуже високо, високо, високо..... є таке село... Узян називається.
У 150 км від Магнітогорська, в горах, на річці Білій є таке диво природи... Це мальовнича територія Башкирії прийняла до себе російська та прибалтійський люд. Назва села пішла від назви річки, яка там протікає... Узян. Село складається з двох частин, які розділяє величезна красиво водосховище. Жителі села - це засланці... Село заснована давно, ще при Демидові, який будував уральські заводи і був одним з перших уральських промисловців... Одна частина жителів Узяна - це засланці з усієї Росії, які були заслані в село, тут Демидов будував свій завод, тут засланці і оселилися в якості робочих... Інша частина - це засланці з Литви вже за часів Сталіна... Вже не знаю, що послужило причиною: чи насильницьке переселення, то казкове місце проживання, але люди тут гарні, згуртовані, просто незвичайні, дуже добрі, відкриті, усміхнені, на вулицях вітаються з усіма - знайомими і немає, запрошують в гості зайти, просто розмовляють на вулицях, пригощають дарами природи і парним молоком... Ми відразу закохалися в цих людей....Говір у них такий особливий, низький розтягнутий, як у казкових героїв. Село велика і процвітаюча, 1500 будинків налічується...
Дійові особи: мама Олена і мама Юля, їх дітки Лизаветка і Сережка, ну і тато Діма, звичайно, тато Женя залишився вдома (хоча і приїжджав до нас на вихідні, але про це - пізніше). Діти наші - погодки: Сережці - 3,5, Лизавете - 2,5.
...Літо 2002 вирішили провести там, вірніше нас туди запросили самі близькі друзі... Скажімо так: кавалер Сергій запросив дівчину Єлизавету Егеньевну (сама так себе частенько називає) на "дикий відпочинок". Хіба можна встояти перед таким запрошенням? :-) Погодилися і сказали "Так"!......Ура! Літо належить просто запаморочливе :-)))
Як кажуть, ми любителі дикого відпочинку, "дешево, але сердито", а якщо серйозно, то нічого краще не буває, і ні на які заморські штучки ми його не проміняємо. Як кажуть, кожному своє. Всі ми завзяті туристи - гори, річки, печери, довгі піші переходи, ночівлю під сосеночками, сніданок, обід, вечеря на багатті, а то і на катамарані - це все про нас. Є в цьому особливу чарівність. Природа дає потужний заряд позитивної енергії надовго, тому після такого відпочинку хочеться, як кажуть, "рвати і метати" :-), "Гори перевертати"! Людина і природа невіддільні одне від одного, ну а про те, що природа зберігає в собі безліч таємниць і говорити не доводиться...А для маленьких діток такий дикий відпочинок, далеко від цивілізації - це ж просто жива енциклопедія. Такий відпочинок поєднує в собі все саме корисне і все найприємніше!...Тому запрошення Сергія відпочити в Узяне ми прийняли з задоволенням.
Місце гарне, дике, без дарів цивілізації, готуємо самі, лікуємося самі. І це нас зовсім не лякає. До від'їзду залишився один тиждень. Пора збирати в путь-доріжку все найнеобхідніше: аптечку, їжу, одяг, іграшки.
Аптечка. Чому-то найстрашніше, для мене особисто, це кліщі, тому, проблема номер один - це дістати де-небудь засіб від цієї гидоти. Купили "Москітол-Антиклещ" (спрей), обробили верхній одяг, і готова захист на 10-14 днів). Дуже добре допоміг цей препарат, нам сподобалося. Друга неприємна проблема - це комарі. Укуси цих крилатих у моєї Лизаветы так роздуваються :-(, що цілий місяць шишки зберігаються. Ось для боротьби з комарами ми придбали "Аутан" (працює так само, як і "Москітол"), у справі нам теж сподобався. На спокійні ночі без надокучливого дзижчання під вухом купили "Raid" - всі спали спокійно, богатирським сном. Ще в аптечку поклали:
- "Смекту", активоване вугілля, "Бактисубил" (виявилося третім за своєю важливістю в нашому відпочинку);
- Фурацилін, марганцівку, перекис водню, зеленку, йод, бинти, вату, лейкопластир і пластир бактерицидний (ох, теж все знадобилося... діти носилися як очманілі, падали - подряпини і садна лікували);
- "Фенкарол" і "Кларитин";
- Жарознижуючий - "Нурофен";
- Градусник;
- "Но-шпу":
- "Адріанол" (тизин), піпетки;
- Тетрациклиовую і оксолінову мазь;
- Суху мікстуру від кашлю, інгаліпт.
З іграшок взяли:
- Книжки - на смак діточок. Взяли те, що діти самі поклали в рюкзак - чимало вийшло. Але всі читали. До речі, книжки - виявилися для нас рятівним кругом, коли бесиловка маленьких чортиків вже виливалася через край або коли засипали... Діти із задоволенням слухали, заспокоювалися і засипали.
- Машини, лялька, м'яка іграшка - на смак діточок.
- Комплект для малювання: альбом, фарби, пензлі, губка (малювали губкою веселку тощо) олівці, розмальовки, (малювали багато і розфарбовували теж,.. малювали будинки, біля річки, в городі,...)
- "Розумні" іграшки: кубики і квадрати Нікітіна, конструктор з ковроліну, конструктор Такеші, доміно, лічильні палички К'єза (теж в усі і з захватом грали...).
- Комплект на річку і в город: відро, лійка, лопата, граблі, формочки для піску.
До змісту
День перший...
Так... неділя, 30 червня, ..10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1...Ех! Старт! Ура! Поїхали відпочивати... швидше-швидше на свіже повітря.. подалі від нашої екології : - (....
Моя заголосила, як тільки дядько Діма рушив з місця...
"Ми їдемо, їдемо, їдемо.." (Дійсно, ми - Сережка, Лизаветка, дві мами і один тато - майже багатоженець... ми з Юлею страшенно схожі... як помічають оточуючі незнайомці).
"В далекі краї..." (ох, далеко, далеко,....150 км від Магнітогорськ).
"Хороші сусіди, щасливі друзі..." (все вірно - сусідів, друзів краще не буває).
"Нам весело живеться, ми пісеньку співаємо..." (все так - співаємо, та на все горло).
"А в пісеньці співається про те, як ми живемо" :-)))
Для початку дуже весело.... Їхати довго, близько 3-х годин. Їдемо дуже весело і легко, як-то проблеми заколисування немає ні у кого, ми висунули мордахи у вікно, і просто балдеем від природи, і вітер приємно віє нам в обличчя....
Ааах! Привіт гори ось такої висоти!
Ааах! Привіт річки ось такої ширини!..
Співаємо-співаємо-співаємо, дивлячись у вікно, діти просто балдіють від пісень і від природи, і від самої їзди...
Доїхали на одному диханні, 3-х годин і не помітили... Дорога така у нас гарна: гори змінюються рівнинами, луками, полями, тут же непрохідний ліс... Краса! То набігають хмари, то небо ясне....Сергій, дивлячись на гори, констатує факт: "Ух! Дивіться, які купи!" А Лізавета в машині запитує: "Мам, а де у машини бензин?", я показую: "Он там" На що Лізавета не забарилася відповісти: "Аааа, у хвості, значить..." Ось так ми на відпочинок поїхали в хвостатої машині :-))...
Приїхали!!! Вистрибнули з машини, і, просто потонули в ароматі повітря. Повітря просто неймовірний - прямо голова закрутилася, п'янкого повітря-чисте....
До змісту
День другий...
Прокинулися рано. Погода поки що не радує, так і гаразд! У нас веселий настрій, ми зібралися на водосховищі... По дорозі весело співали пісеньки та розповідали вірші. Йшли, йшли, йшли і нарешті прийшли. Озеро (як назвали дітки водосховище) прямо заворожило своєю красою. Подивилися на водоспад, на вируючу воду, краса-а-а....
На зворотному шляху дітки так втомилися, що ноги ледве йдуть... заплітаються. Та й не тільки діти втомилися, ми теж. Сергійко під час прогулянки - "Мама, дивись яка пироженка"... Мама - "Яка пироженка? Де?" Сергійко з розумним виглядом відповів "Так он там пироженка!" і показав на величезний стіг сіна :-))
Після "сончаса" ми облюбували сільську віз. Така вона незвичайна, плетені з лози, як з казки тільки що виїхала, нам міським таке все в дивину, а дітям і поготів... Лизунька вивчає з Сережкою це незвичайне для них засіб пересування і співає-муркоче красиву пісеньку "Лиииишь зелена карееета, мчить, мчить в височині, в сріблястому тиші..." На красиву пісеньку прибігли сільські дітки, познайомилися з нашими, і теж, мабуть, підхопили азарт наших, грали в цьому возі разом...
Місцева собачка Тузик просто зачарував Лизавету: по-селянськи брудний пес весело махає хвостом при вигляді маленької дівчинки. Ну, а вона вже намагається: гладить, грає, здуває з нього порошинки (в прямому сенсі цього слова), годує його, та пес не залишається в боргу - простягає лапу незнайомій дбайливому дитині :-).
Гуляємо... Всіх побачили: баранці, гуски, півні, кури, свині, корови, коні....Тваринна сторінка енциклопедії виходить.
А зараз сидимо за столом і їмо фрукти. Сергій: "Ліза, я тебе люблю!" Ліза: "І я тебе люблю!" :-))))) Такі потішні дітки, добре ладнають.
Післяобідній час, прохолодно. Ми сидимо біля річки, на камінцях. Просто казкова обстановка... Небо розділилися порівну на дві частини: з одного боку свинцеві хмари, з іншого - просто невимовної краси блакитне небо. На протилежному березі - різкий підйом вгору, схил весь в могутніх, смарагдового кольору сосни і ялини. Тиша, спокій, неначе ми у раю (хоча хто знає? :-) як там), поруч ґелґочуть гуси. Гуси, дуже схожі на лебедів, ймовірно, з-за своєї сліпучої білизни... Тишу порушує величезна птах - яструб, що злетіла з могутньою сосни. Птах ширяє в повітрі, крила здаються незвичайно величезними, птах завмирає над річкою... полювання почалося! Ось це видовище!!! Наші маленькі чоловічки сидять з відкритими ротами, і ніби не дихають, боячись злякати птаха-велетень. Птах порушує гладь води, пірнає і дістає рибу. І через мить дійство повторюється....
Ось вони, сторінки живої енциклопедії. Хіба можна про це дізнатися та побачити в місті?!
Сьогодні грали в "бабаежку", спочатку прочитали казку "Баба Яга" - як не дивно, ця книжка запала обом малюкам, і після прочитання вони знайшли десь у дворі величезну мітлу, на якій і "літали" наші "бабаежки" маленькі... зі "страшними" улюлюканиями і завиваннями...
Комарів немає!!! Вірніше, вони є, але нас не дістають - Аутан і Москітол, мабуть, діють.
"Хмари - білогриве конячки, хмари, що ви мчитеся без оглядки?"
Сидимо вчотирьох - дві мами і дітки, роздивляємося симпатичні хмари і придумуємо на що або на кого вони схожі: собачка, будиночок, метелик, груша, автомобіль... Прибіг до нашого колоді Тузик - ми його бубликом погодували. Сільські собаки не особливо розпещені їжею, тому коли кидаємо шматочок бублика, Тузик вправно ловить, не зронивши ні крихти :-)) Зате Лізавета моя радіє своїй влучності, як ніби це вона такою снайпер-олімпійський чемпіон, а не собачка вміла..."Мама! Я потрапила прямо в рот собачку!" - радіє Лизунька... А Сережка бігає поруч і співає на все село: "Літо - це маленьке життя!.....тихо проростає на щоці поросль..." :-))))))....
Поки ми сиділи біля річки, захопившись хмарами і Тузиком, д. Діма наловив малесенькій рибки. І наші дітки відкрили нову сторінку енциклопедії: вони стали "диво-рибалками" - дітки ловили рибок за хвіст, і верещали від захвату, коли рибки викручувалися з дитячих ручок,... шубовсть! знову у воду. А щоб знову піймати рибок, чимало потрудитися треба.... і дітки старалися, працювали :-))...а рибки бризкали діточок і всім було весело ....
