В нашому місті ще до революції 1917 року було облаштовано кілька "малих будівель".
Мова йде про спеціальних павільйонах біля зупинок трамваїв, подібних тій, що збереглася нині в районі Тимірязєвської вулиці "Солом'яною сторожки". Здається, що у цих дуже потрібних і нешкідливих споруд не могло бути ніяких проблем.
Але це було не зовсім так. Приміром, на Страсний площі ще з часів визначення обов'язкової тут зупинки конки був встановлений павільйон.
І ось в 1907 році в Московську управу звернулася з пропозицією пані, мала досить поширену російське прізвище Іванова, яка просила здати їй в оренду трамвайну станцію на Страсний площі для продажу відкритих листів власного виготовлення.
Звичайно, мова йшла про знайомих нам звичайних поштових листівках. Отримавши згоду і ставши орендарем до 1910 року, Іванова внесла гроші на півроку вперед. Вона відчула себе повноправною господинею "міський точки" і практично відразу разом з "Чепурні" влаштувала в павільйоні повноцінну фотографічну майстерню, яка обслуговувала всіх бажали сфотографуватися і отримати чорно-білі відбитки.
Московська управа потрапила в скрутне становище, знаходячи, що контракт не давав орендарю права таким чином свавільно експлуатувати міське приміщення. Вона спробувала перешкодити самодіяльності Іванової. Однак початок судової справи було ускладнено тим, що ця пані невідомо де ховалася, а на станції усіма справами керував її довірений.
Між іншим, цей чоловік примудрився на тій же станції здати місця іншим діловим людям для торгівлі морозивом, газетами та іншим дрібним товаром. По закінченні авансом проплаченого півріччя орендних грошей в управу вже ніхто не платив.
Звичайно, з боку влади була зроблена спроба відкрити позов про порушення контракту і про виселення несправного орендаря. Але вручити Іванової повістку в суд ніяк не вдавалося.
Три роки управцы разом з міськими юристами боролися завзято яка втікала арендаторшей, але нічого зробити не могли. Лише після 1 квітня 1910 року — дати закінчення терміну договору на оренду — з'явилася можливість звільнити приміщення павільйону. Управа вирішила протягом приближавшегося літа на місці розваленої хати старої коночной станції спорудити новий витончений павільйон.
17 червня того ж року відбулося засідання міської влади під головуванням помічника градоначальника Ст. Ст. Петрова з питання про критих павільйонах для публіки у зупинок московських трамваїв. Зібралися як міські інженери, так і ті фахівці з технічної частини, яких додатково залучив московський градоначальник.
Було постановлено дозволити пристрій двох великих павільйонів з заліза і скла поблизу пам'ятника Пушкіну і на площі Брестського вокзалу (у Тверської застави), а в інших місцях — поставити найпростіші стінки, також з заліза і скла. Хоча міський трамвайний павільйон як такої не уявляв значне по архітектурі спорудження, у місті провели конкурс проектів станційних будівель для трамвая на Страсний площі та у Тверської застави.
На конкурс надійшло 38 проектів. Розглянувши їх, журі з присудження нагород за найкращі пропозиції призначила першу премію за павільйон у Тверської застави П. І. Антипову, який виставив свою роботу під девізом "Урна в колі".
Другу премію — за проект під девізом "Два квадрата" — отримав Н. Д. Дмитрієв.
А за проект станційного будинку в Пристрасного монастиря першу премію присудили Ф. А. Когновицкому (девіз цього проекту мені невідомий).
Роботи зі зведення павільйону на Страсний площі виконала в 1911 році будівельна контора пана Куковського. Будівництво вже не можна було назвати залізо-скляною. В якості основних матеріалів використовувалися залізо і бетон. Павільйон був обнесений круглим навісом і мав підвальне приміщення, яке призначалося для теплих туалетів громадського користування, що помітно вплинуло на поліпшення санітарії в Москві. У вартість всього цього споруди закладалися великі гроші — 32 тисячі рублів. Цей павільйон був найдорожчим з йому подібних.
А ось між згаданими великими площами, на Тріумфальній площі, в 1912 році дуже швидкими темпами, працюючи день і ніч, став облаштовуватися новий міський сквер.
І тут після нетривалого часу, після звільнення павільйону зупинки трамваїв № 1, 13, 16 і 25 від будівельних лісів, погляду москвичів постала нехитра, але витончена і зручна споруда.
Давно пішли в минуле трамвайні лінії в багатьох центральних частинах Москви. Разом з ними зникли і ті старовинні павільйони. На автобусних зупинках будують нові. Однак ніяк не приходить на пам'ять такий сучасний павільйон, де для звичайної людської потреби би був влаштований повноцінний і зручний туалет, на зразок того дореволюційного на Страсний площі.
